Ось і вечір.
О цій порі завжди хочеться про щось подумати, щось згадати, пережити у пам`яті хвилини того, що сталося з тобою за весь день. Та коли ти вільний від роботи, іноді думки плинуть далі...далі у глибини твоєї мап`яті. Мої, наприклад, зараз часто зазирають у такі куточки, де приховані спогади, які не потрібно ворушити.
Минуле тягне вниз, воно змушує дослухатися до подиху вітру, до поруху дерев, воно змушує шукати у предметах чи діях деякий прихований зміст, відновлювати вже давно втрачене. Та це все дарма... От що: як тільки но почуєте, що минуле починає говорити з вами, відчуєте його подих, обпікаючий до мурашок, біля шиї, дотик його тонких пальців по спині.. Найкраще і найправильніше, що ви можете зробити - бігти.