Знову вечір, а отже знову линуть думки у безмежну глубочинь пам`яті...
Хотілося б згадати літо 2014. Сесія пройшла на диво добре. Надія на стипендію була мінімальна, але зорі стали так, що вона все ж таки лишилась у мене! Класно.
Так перший місяць літа пройшов за підготовкою до екзаменів з великим тягарем в душі та раною в серці... Не знаю як я все ж таки спромоглася довчитися, адже так погано мені ще не було ніколи у житті. Ніколи. Ти полись прокидався вранці з почуттям, що встанеш ти зараз, чи не встанеш..кому це потрібно? нікому. І навіть тобі це не потрібно. Все що ти робиш, більше немає значення, бо робити це вже більше нема для кого..Було таке? Якщо так, то тепер уяви, що це все продовжується день за днем більше двох місяців...Це було нестерпно. А як здала сесію стало ще гірше, бо вже навіть навчання не відволікало. Я перетворилася на просто тіло, яке просинається з пустотою у душі, із спогадами про той останній день і сльозами на обличчі. А потім знову і знову, кожен день згадуючи всі ті прекрасні моменти, що провела з ним удвох дають можливість істериці взяти вгору над розумом і вже не можеш зупинитися...Вона тягне вниз у темряву почуттів, які ти вже сама не можеш зрозуміти, бо то суміш палкої любові, гарячої ненависті за зраду кохання, за неправдиві слова, що з так легко промовляли його вуста, байдужості до всього..  І ти піддаєшся всім отим почуттям і не можеш протистояти ним. Так проходили день, ніч, потів знову день..
Була середина літа і я з кожним днем говорила собі все частіше: "досить"! Досить, будь ласка, я вже не можу плакати, не можу.. Порожнеча в середині, ну то й що? Минає літо, а це найкраща пора, щоб хоч трошки зібрати себе по частинкам та піти погуляти. Це ж допоможе. Допоможе забути про все, хоч на якийсь час...
Потроху я почала виходити на вулицю. Іноді гуляла з дівчатами. Ходила грати у теніс. Якщо я не була дома, то все було більш менш нормально. Та тільки но я приходила назад...відчувши захищеність у своїй кімнаті, знову безмежний сум огортав мене, і знову сльози безсило текли по моїх щоках...
І ось настав той день, коли я і двоє моїх друзів поїхали відпочивати на річку Рось ^_^